Корецька районна державна адміністрація
| |
Меню сайтуМеню сайту
ПошукПошук:
РеєстраціяРеєстрація
Логін
Пароль
Реєстрація
Погода у Корці

Гвіздівська сільська рада

 

Гвіздівська сільська рада розташована в східній частині Корецького району Рівненської області. Загальна площа - 16,9 км². Адміністративний центр - село Гвіздів. 

Адреса: Рівненська область, Корецький район, село Гвіздів, вул. Молодіжна, 7. Тел. 2-03-34.

 

Сільський голова 

Бухал   Василь Олександрович

 

Секретар сільської ради

Павлюк Валентина Іванівна

 

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

 

Серед ошатних вишневих садів, влітку – облите ласкавим сонячним промінням, навесні - осипане перлами жайворонкового співу, що долинає з кришталево прозорої голубіні, восени напоєне пахощами яблук, груш медових, запашним короваєм з нового врожаю, а взимку вкрите білосніжною пеленою, розкинулось село Гвіздів.

Давніми легендами та переказами з вуст у вуста оповита його історія, що сягає у сиву глибінь віків. На підвищеннях,що панують над околицею, височать поодинокі кургани,прикрашаючи краєвид,ховаючи в своїх насипах таємниці минулих століть.

Кургани насипались над померлими як данина останньої шани до них. До часу формування держави східних слов’ян (ІХ-Хст) відносяться, на думку істориків, курганні могильники, розміщені в колишньому центрі села Гвіздова. Серед них і досить великі за розміром: висотою до 2 м і діаметром понад 15 м. У 1983 році експедицією Рівненського обласного краєзнавчого та Корецького історичного музеїв досліджено курган у с.Гвіздів, де виявлено разом з рештками поховання оплавлені під дією сильного вогню бронзові вироби,кольорову намистинку та уламки гончарного посуду. Досліджувана територія лежала у межиріччі Горині та Случі і в давньоруські часи була пограниччям між племенами древлян і волинян. Проведені дослідження курганних поховань слов’ян – язичників дали археологічний матеріал, датований ІХ ст.

Перше поселення на території сучасного Гвіздова складалось з 8 сімей. Перші поселенці відносились до реєстрових козаків війська запорізького,частина яких оселилась на північ, до лісів, у теперішньому Козаку,а частина - в урочищі ”Лисицьке”, які між собою з’єднувались прямою дорогою, яка є й дотепер. Один з козаків мав прізвище Хрущ, потомки якого мешкають в селі й у нинішній час.

Це було багате поселення,козаки виготовляли зброю, кували гвіздки, залізо для покрівель про що свідчить жужелиця,перепалене залізо,що довго викопувались на тому місці, де були майстерні, а також козацький пояс, який знайшов у 1965 році житель села Павло Устименко.

За переказами звідси й пішла назва села Гвіздів. За іншими легендами через село протікала річечка, що мала назву Гвоздік, а ще, кажуть, що назва походить від маєтку пана Гвоздецького чи Гвоздівця. Дійшли до сучасників і перекази про велику сутичку козаків з монголо-татарами на території села Гвіздів, про що свідчить пам’ятник у вигляді хреста на окраїні села, який тепер зруйновано, а також окремі захоронення козаків, розшукані на сучасному кладовищі.

Гвіздів, в основному, був розташований на хуторах з назвами Лисицьке, Цуцатина, Покущівка, Мазурщина. Населення займалось землеробством,вирощувало зернові,бобові культури; бідніші жителі селились ближче до сучасної Голичівки та Морозівки.

Після Люблінської унії 1569 року Корець входив до Луцького повіту Волинського воєводства Польщі ; не раз піддавався руйнуванням під час міжусобних феодальних чвар, нападів іноземних загарбників, а разом з ним і впритул розташовані села.

 Під час визвольної боротьби 1648-1654 років полки селянсько-козацького війська перебували і в Гвіздові.

На початку ХVІІ ст. в 1667 році знову відновилось панування шляхетської Польщі на наших землях. Важке економічне становище та політичне безправ’я підсилювалось жорстоким національним гнобленням. Урядові установи насаджували польську мову та католицьку віру. Тяжким було життя селян, яким доводилось працювати на панів. 20 га землі, що розташовані були на хуторі Покущівка, володів у Гвіздові пан Чаплінський. Окремі з селян, як правило, найбідніші, освоювали гру на музичному інструменті, що мав назву ліра, та й так заробляли собі на життя, ходячи по навколишніх селах, граючи, ще й зараз жителів села Гвіздова називають лірниками. А частина людей, що могла працювати, заробляла у Корецькому цукрозаводі, Корецьких гарбарнях, де чинили шкіру та й в селі були свої кушніри.

Не мали жителі Гвіздова ні власної школи, ні лікаря, ні церкви. Місцем відпочинку була корчма, яка стояла при в’їзді в село, володів нею єврей Мойша з дружиною Басею. За розповідями сельчан Федорчука Григорія (1892 р.н.) та Хруща Павла (1895р.н.) в 1901 році за громадські гроші ця корчма була викуплена у Мойші з метою відкриття школи для сільських дітлахів. Невдовзі, після ремонту, була відкрита початкова школа, навчання в якій велося польською мовою.

Радянська влада вперше була встановлена у цих місцях 12 січня 1918 року,але протрималась недовго. Вдруге цю територію від петлюрівців було звільнено 1 травня 1919 року частинами Першої Української радянської дивізії під командуванням М.Щорса, але за Ризьким мирним договором Кореччина залишилась у складі Польщі, а місто стало центром Ровенського повіту Волинського воєводства, надовго позбавляючи прагнення свободи та волі від іноземного панування своїх жителів.

 Роки збігали, наче хвилі у ріці, поглинаючи день за днем, рік за роком, десятиліття за десятиліттями. Селяни продовжували займатись своїм одвічним ремеслом, дбаючи про хліб насущний для своїх сімей, вирощуючи його на власній землі , тих крихітних наділах, що мали, безземельних громадян налічувалась переважна більшість , бо народжувались діти,утворювались нові сім’ї, а землі у власності лишалась та ж сама кількість, хоча , були й заможніші,що мали по 6-10 га,свою худобу, реманент.

В 1933 році на теренах району почала діяти підпільна організація КПЗУ,організовувались просвітницькі заходи, розповсюджувалась нелегальна література, книги радянських письменників по навколишніх селах, у приміському Гвіздові.

Біжать невпинно роки,біжать і впадають в незміренний океан історії. І, ніби, вода швидкоплинної річки, що забирає все на своєму шляху і несе до моря,несуть роки в історію долі мільйонів людей. Не так багато літ відділяє західноукраїнські землі від вікопомного вересневого дня 1939 року. Це краплина у вимірі споконвіччя, а для трудящих поліського краю нова історія. Після звільнення Кореччини від польського гніту по довколишніх селах створювались тимчасові комітети, що згуртовували довкола себе , в основному, найбідніших селян.

У Гвіздові утворено сільську раду, відкрито хату-читальню, вечірню школу. Війна грізним подихом перервала мирну працю на визволеній землі. В житті Гвіздова розпочався період боротьби з новим ворогом. Багато сельчан влилося під час мобілізації до лав Червоної Армії та зі зброєю в руках стримували шалений натиск ворога. В липні, 8 дня 1941 року в село увійшли гітлерівці. Настав важкий період окупації, який тривав з 1941 по 1944 роки, та люди не втрачали надії, що чергові загарбники будуть вигнані з рідної землі. З болем і ненавистю в очах дивились хлібороби, як нові „господарі” грабували, вивозили худобу, птицю, харчові продукти, одяг,взуття, за непокору розстрілювали, вивозили молодь на каторжні роботи в Німеччину.

Після звільнення Кореччини в 1944 році радянськими військами розпочалася нова мобілізація, багато жителів села пішло на фронт. На заході ще йшли запеклі бої, а в місті та навколишніх селах відроджувалось нове життя. Використовуючи короткий перепочинок, воїни Першого Українського фронту допомагали засіяти землю мешканцям Гвіздіва та довколишніх сіл допомагали кіньми, лагодити реманент. На відновленому цукровому заводі розпочалось виробництво продукції, селяни залучались до цього процесу.

Після визволення району в 1944 році від німців ЦК КПУ направив сюди 14 чоловік ініціативної групи, район першим в області завершив колективізацію . Так на території Кореччини розпочалась ера колгоспів. У Гвіздові колгосп із назвою ”Зоря” було створено в 1947 році. Першим головою колгоспу був Я.К.Шведун. Активісти створення колгоспу відбирали у людей реманент, худобу, будівельні матеріали та звозили для побудови колгоспних приміщень ,селяни ”добровільно” віддавали свою землю до громадського майна. Колгоспна ферма,контора та господарські будови містились у теперішньому центрі села. Тоді ж було побудовано клуб,відкрито медпункт ,навчання у школі проводилось рідною мовою.

Та разом з поліпшенням умов проживання з приходом радянської влади жителі села дізнались про репресії, арешти та допити за зв’язки з бандерівцями .З розповіді І.Я.Савчук, 1918 р.н., жительки с.Гвіздів : -„Мене забрали 3 березня 1949 року енкаведисти Подугольник та Моткін, нічого не сказавши. Я мала малолітніх дітей, але це їх не цікавило, наказали лише швидко зібратися. З Корця мене переправили до Рівного, де допитували,звинувачуючи у зв’язках з бандерівцями, оскільки мій брат мав зв’язок з УПА. Чекаючи вироку суду , мене катували, тримали 7 діб у карцері, хоча я нічого не знала. Після суду мене повезли через Київ, Харків, Полтаву до Іркутська, отримала 25 років таборів. Працювала на лісоповалі,в таборі перебувало 6 тис.чоловік, мала номер 225. Працювали тяжко в суворі морози, а годували мерзлою картоплею, лушпинням, капустою з черв’яками, але хоч не били. Так пробула в таборі з 25 років лише 7 завдяки дітям, що домоглися помилування. Додому повернулась, немов страшний сон, згадуючи минуле.” Згодом І.Я.Савчук,як і більшість громадян ,було реабілітовано.

 

Корисні посилання
Президент УкраїниУрядовий порталВерховна Рада УкраїниУрядова "гаряча лінія"Центр допомоги учасникам АТОProZorroДержавна підтримка енергозбереженняГаряча лініяiraІнтерактивна картатарифи та субсидіїirairaми на facebookІнтерактивна інвестиційна карта з енергоефективностіСоціальна рекламаira
Корецький район на мапіКорецький район на мапі
Корецький район на мапі
ОпитуванняОпитування
Як часто Ви звертаєтесь до органів виконавчої влади?
Проголосувало: 1762


34700, Рівненська обл.
Корецький р-н,
м.Корець
пл.Центральна, 1

У разі використання матеріалів сайту посилання на # є обов'язковим.
Створення сайту: В.Рогальчук
Лист адміністратору Веб-сервера
Відповідальні за зміст сторінок веб-порталу райдержадміністрації: Апарат райдержадміністрації