Корецька районна державна адміністрація
| |
Меню сайтуМеню сайту
ПошукПошук:
РеєстраціяРеєстрація
Логін
Пароль
Реєстрація
Погода у Корці

Самострілівська сільська рада

 

Самострілівська сільська рада розташована в західній частині Корецького району Рівненської області. Загальна площа - 24,5 км². До складу входять 2 населених пункти: села Самостріли та Городище. Адміністративний центр - село Самостріли. Місцева рада утворена у 1939 році.

Адреса: Рівненська область, Корецький район, село Самостріли, вул. Центральна, 3. Тел. 3-23-41

 

Сільський голова

Кирильчук Ігор Васильович

Секретар ради

Тимощук Галина Іванівна

 

 

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

 

Самостріли нині невелике село, що розташоване над автотрасою Київ - Чоп в 20 км. від районного центру м. Корець і в 47 км. від обласного центру м. Рівне. Це єдиний населений пункт України з такою назвою. Про давність походження села свідчать археологічні знахідки на території села, які відносяться до часів Київської Русі. А на території сусіднього села Сапожин знаходилося літописне місто Сапогинь, яке згадується в Іпатіївському літописі 1150 р. На території сусідніх Стовпина та Городища знаходяться давньоруські кургани ХІ-ХІІІ ст. На користь гіпотези про давнє походження села свідчить і те, що в околицях села виявлено 164 кургани.

Перша писемна згадка про с. Самостріли відноситься до 1629 р. В той час село перебувало в складі Корецької волості Луцького повіту Волинського воєводства Польщі, належало князю С. Корецькому і нараховувало 60 димів. Влітку 1648 р. повсталі загони під керівництвом М. Кривоноса визволили територію Кореччини від шляхти і село було включено до складу новоутвореного Звягельського полку, який очолював полковник Іван Донець Після Зборівського договору повернувся Самійло-Карл Корецький і вчинив жорстоку розправу над своїми підданими, але повністю своєї влади відновити не зміг тому, що українська територія, за умовами договору, простягалася до р. Случ, польська - по р. Горинь, а між ними була нейтральна територія. Хмельницький не був зацікавлений у передчасному загостренні відносин з Польщею, а місцевість являла собою найбільш вибухонебезпечну зону, оскільки тут почалася концентрація селянських загонів. Члени цих загонів планували самостійні локальні бойові дії. Жителі Самостріл звичайно не стояли осторонь від цих подій і брали активну участь у визвольній боротьбі. Щоб запобігти небажаним ексцесам, гетьман послав до Гощі наказного переяславського полковника Андрія Романенка "для береганья собранья своевольного, чтоб на пограничье над Горинью на которого меж нами и ляхами постановленого договору в покое держать". Але цей захід не дав бажаних результатів і війна розгорілася знову. Восени 1654 р. війська очолювані Богданом Хмельницьким, знову зайняли нашу територію, але ненадовго. Протягом тривалого часу тут відбувалися збройні сутички ворогуючих сторін, що призвело до страшної руїни краю. За даними подимного реєстру 1654 р. у Корецькій волості залишилося близько 5% передвоєнної кількості димів (перепис 1629 р.) деякі села взагалі перестали існувати. Крім того у 1669 р. Петро Дорошенко привів із собою 6000 кримських татар і розмістив їх в околицях Корця та Звягеля. Саме тут татарська орда чинила найбільші звірства. Напевно в ці часи були спалені і Самостріли тому, що в акті від 1678 року воно називається "Погорільці".

Та після Андрусівського перемир'я Правобережна Україна переходить під владу Польщі, а Самостріли переходять у власність князів Лещинських тому, що князь Корецький помер у 1651 р. не залишивши спадкоємців. Пізніше власниками села були Чарторийські, Глібовичі, Любомирські, Малинські, Борейки, які й були останніми власниками села.

Протягом цього, відносно спокійного, часу майже не має відомостей про Самостріли. Село зростало, розвивалося, але збільшувалась і панщина. На початку століття вона становила 180-190 днів. А в середині зросла до 210-230 днів на рік і селяни звісно з цим не мирилися. В 1708 р. гайдамацький загін діяв на околицях Межиріч Корецьких під проводом міщанина Грицька Пащенка. До нього входили місцеві жителі, а також відсталі від своїх команд козаки, російські солдати, калмики.

Посилення наступу феодалів на селян вело до збільшення чиншу. У зв'язку з цим важливе значення має грошова оцінка дня панщини. За люстрацією 1765 р. (люстрація - перепис державного значення), день панщини для Волинського воєводства оцінювався: тяглий 18 грошів, піший - 8 грошів, одна курка - 6-8 грошів, моток пряжі - 8 грошів, вінок сушених грибів - 15 грошів, яйце- 1 шеляг. Один злот дорівнював 30 грошам. У другій половині XVIII ст. було проведено дві люстрації: 1765 р. (постанова сейму 1764 р.) і 1789 р. (постанова чотирирічного сейму 30.05.1789 р.). Піддані також виконували додаткові повинності шарваркових і будівельних днів, таких днів було не менше 12 на рік. Поряд з цим посилюється соціальна диференціація селянства. На становище населення нашого краю негативно впливали міжусобні магнатські сутички і наїзди, епідемії та неврожаї. Зокрема епідемія чуми у 1770-1771 р.р., нашестя саранчі у 1781-1784 р.р. стали причиною загибелі кількох десятків тисяч жителів нашого краю.

Та повернемося до останніх власників села Борейків. Наприкінці 18 ст. як посаг за Анною Малинською село Самостріли перейшло до Борейків. В цей же час після другого поділу Польщі 1793 р. наш край перейшов під владу Російської імперії, і з 1796 р. Самостріли входять до Волинської губернії Ровенського повіту Межиріцької волості. На кінець ХУІІІ-початок XIX ст. припадає пора розквіту самострільського маєтку. Його власником був Вацлав Борейко, який у 1789 р. отримав село у спадок від батька, тривалий час жив у Самострілах, а помер 1854р. Він захоплювався ботанікою, садівництвом, мав передові суспільні погляди, проводив багатогранну громадську діяльність. Був маршалком Рівненського повіту, головою та членом комісії повіту з питань освіти, візитатором шкіл, зокрема, опікуном пуярських шкіл у Межирічі та Дубровиці.

Понад 40 років Борейко провадив активну громадську працю в краї, виявляючи при цьому, як польський національний дух (підтримка польських культурних осередків), так і демократичні і гуманістичні переконання загалом (ставлення до розвитку освіти, православної церкви, селян тощо).

У Самострілах Вацлав Борейко заклав знаменитий сад, вдало використавши особливості місцевого ландшафту - горбисту місцевість і наявність водойм - річки та ставків. При цьому керувався не лише практичними інтересами, але більше власним захопленням. Через те в саду були представлені як фруктові, так і декоративні та екзотичні види дерев. Найбільшою дивовижею був місцевий - платан, який не лише прижився, а й розкішно розрісся. Щоб оглянути диво-сад у 1805 р. сюди приїздила княгиня Ізабелла Чарторийська. Бував тут і професор ботаніки Кременецького ліцею В.Бессер, який виявлену на околицях села дику троянду назвав Roza Вогеуіаnа.

Борейко активно та успішно займався і господарськими справами в селі. На початку XIX ст. в Самострілах він збудував суконну мануфактуру. Яка успішно працювала з 1826 по 1846 рік, на ній було зайнято до 30 робітників. Дякуючи такій діяльності власника села воно значно зміцніло в економічному плані, незважаючи на кризу кріпосного ладу та занепад господарства в країні.

Однак незважаючи на це, життя селян-кріпаків було надзвичайно тяжким. Поширеною практикою того часу була здача поміщиками своїх маєтків в оренду (посесію). Оскільки Борейко мав власність у різних місцях Волинської губернії і не жив постійно в Самострілах, то не виключено , що свій маєток він теж здавав в оренду. Як свідчить історія саме орендарі були найжорстокішими визискувачами селян. Такий орендар дуже жорстоко ставився до селян і вони часто виступали громадою, відстоюючи свою гідність і права. В результаті утихомирень і перевірок скарг утворилося багато документів, які й опублікував в "Українському Археографічному збірнику" 1930 року історик та етнограф М.Корнилович у праці "Волинський кріпацький двір і громада в першій половині XIX віку". Пан (орендар) села Самостріли майже щодня карав кріпаків, установивши такі норми : за "неслухняність, грубіянство" - 20 - 30 різок; жінкам - 10; за "лінивство" від 25 до 40 різок. Крім того поважним хліборобам стригли бороди, які вважалися ознакою господаря та літнього чоловіка. 1847 року до 20 місцевих селян зібралися на раду до корчми, обговорили все та пішли до Корця шукати правду - писати скаргу на поміщика. У документі свідчиться, що "більше за інших підбурював селян проти дідича титар Марко Постригач." Благочинний звільнив його і наказав громаді обрати іншого. Селяни різко відповіли, що іншого не обиратимуть. Тричі збирали прихожан на вибори титаря, але громада відмовлялася обирати кого іншого, окрім Постригача. В підбурюванні звинувачено також священника Василя Корниловича: його звільнили з парафії та вислали до монастиря. Після третіх виборів благочинний дозволив обрати того ж Посгригача. Справник змушений констатувати, що "впертість селян" перемогла.

Під час слідства урядники намагалися будь-що виправдати поміщика і селяни зразу це зрозуміли. Гаврило Воробій сказав маршалкові, що "без жертв не буде добра", а Постригач гукав селянам, щоб "усі шили торби й ладналися в дорогу". Слідчі записали, що у відповідях селян на допитах "видно упертість і гордощі".

Після селянської реформи 1861 р. становище селян значно покращилось, село стало заможнішим. Треба сказати, що серед місцевого люду були не тільки селяни, але й "казенні" люди, робітники і службовці. Вони працювали на глиняному кар'єрі та поштовій станції, яка знаходилась біля села на поштовому тракті Київ - Брест. Крім хліборобства жителі займалися садівництвом, бджільництвом, млинарством (в селі будо два вітряки та два водяні млини). До нашого часу збереглися залишки дамб і одна з вулиць має назву Замлинська. Принаймні, за тих часів, Самостріли виглядали заможнішими, ніж інші села округи - Сапожин, Стовпин, Городище. Та наше село не оминули процеси, які відбувалися в країні. Тривало подальше обезземелювання селян, переважна більшість сімей мали до 7 десятин землі і лише невелика кількість мали більше 10 десятин, а дехто мав лише городи. За переписом 1897р. в селі налічувалось 95 дворів (господарських) та 803 мешканці.

Почалось буремне XX ст., яке принесло найбільше змін в життя села. Події революції 1905 - 1907 р. р. обійшли стороною Самостріли. Після революції царизм намагається внести зміни в економічне і суспільно - політичне життя. Але Столипінська реформа не внесла суттєвих змін в життя села. Зростаюче населення села як і раніше залишалося малоземельним. Станом на 1914 р. в Самострілах проживало 1134 жителі і рахувалось 159 дворів.

Перша світова війна, як і революція 1917 р. якихось серйозних змін в життя села не внесли, селяни залишались байдужими до гасел і лозунгів політиків. В період визвольних змагань 1918 - 1921 р.р. територія краю неодноразово переходила під владу різних урядів, та селянам важко було розібратися у складності перебігу політичних подій того часу, а тому вони залишалися пасивними.

Внаслідок радянсько - польського миру 1921 р. (Ризький мирний договір) наш край увійшов до складу Польської держави. Самостріли входять до Волинського воєводства Рівненського повіту Межиріцької гміни. У нашому краї встановився жорсткий режим національного і соціального поневолення, який посилювався прикордонним положенням села. Польський уряд приступив до реалізації декрету від 1919 р. "Про утворення осадницьких господарств" з колишніх легіонерів. їх метою було зміцнення економічного і політичного становища окупаційної влади і посилення впливу на так званих "Кресах Сходніх". Осадники були "очима і вухами" польського уряду. Такий осадник жив у сусідньому селі Городище.

Рівень економічного розвитку нашого краю за Польщі був низьким. Переважало дрібне селянське землеволодіння від 0,5 до 3 га. землі на двір. Станом на 1925 р. в селі було 152 двори та 1225 жителів.3 Звичайно в селі були і заможні селяни , які мали до 50 га. землі. З метою послаблення соціального протистояння і невдоволення селян уряд оголосив про часткову парцеляцію поміщицьких і державних земель (їх поділ на дрібні ділянки) з метою продажу селянам. Фактично ці ділянки придбали заможні селяни. Разом з тим в 1931році почалася комасація (виділення на хутори) селянських господарств. З цією метою в кожному селі працював землемір і була проведена оцінка землі. В процесі комасації Самостріли перетворилися на мережу хуторів, безпосередньо в селі залишилося кілька десятків дворів. Люди охоче йшли на хутори тому, що за межами села земля була дешевша і отримати її можна було більше. Станом на 1934 р. на 147 дворів було 1188 жителів.

Важким тягарем на плечі селян лягали загальнодержавні і місцеві податки, штрафи й борги, які іноді перевищували вартість селянських господарств. Селяни розорювалися і ставали найманими сільськогосподарськими робітниками. Жителі Самостріл наймалися на роботу до німецьких колоністів, які проживали в с. Користі, або до чеха Філіпота, що проживав у с.Новини. Він мав до 200 га землі. Як згадує Черкас Ганна кожного ранку до сходу сонця перед маєтком пана чекали селяни з навколишніх сіл на роботу. Виходив управитель і вибирав робітників, але не всіх. Робота була різна, для жінок в основному обробляти буряки, моркву чи брукву. В кінці робочого дня був розрахунок, по 80 грошей , 1 злотому. Тому хто працював гірше інших управитель казав на другий день не приходити.

 Польський уряд у 1924 р. прийняв постанову про заборону користування українською мовою в урядових установах. Тоді ж міністр освіти провів реформу, за якою більшість україномовних шкіл перетворювалася на двомовні з переважанням польської мови. Такою ж стала і самострільська школа. У відповідь на національне гноблення і дискримінаційну політику щодо українського населення патріотично настроєна українська інтелігенція створює громадські організації. Серед них найбільш масовою була "Просвіта". Осередок "Просвіти " був організований і в Самострілах. Тут знаходився найбільший і найдієвіший осередок "Просвіти" на округу. Про це свідчить той факт, що просвітяни села збудували велику хату-читальню, яка знаходилась поблизу сучасної школи. Осередком керував Баланчик Іван Фадійович. Члени "Просвіти" організували драматичний гурток до якого входили і жителі навколишніх сіл. Його активними учасниками були: Момот Наталія, Садовнік Аркадій, Сисонюк Марія, Якимчук Галина, Жук Ольга, Павлишина Явдоха, Самійлик Ольга, Підстригач Степан (батько академіка Підстригача Ярослава), Баланчик Устина та інші, керувала гуртком Смикало Поліна .

Учасники гуртка на різдвяні свята з вертепом обійшли Самостріли, та навколишні села і на заколядовані гроші закупили багато книг в бібліотеку хати - читальні. В хаті - читальні часто збиралися селяни, тут читали газети , обговорювали політичні події та ставили вистави. Найбільш популярними були "Наталка Полтавка ", "Запорожець за Дунаєм", "Шельменко денщик". Крім того влаштовували концерти.

Життя села налагоджувалося, люди розживалися на хуторах, сподіваючись на крашу долю. Але 1 вересня 1939 р. гітлерівська Німеччина вторглася у Польщу, а 17 вересня на основі додаткового секретного протоколу пакту Молотова - Ріббентропа Червона Армія перейшла польсько-радянський кордон. Населення з національними прапорами і квітами зустрічало Червону Армію як свою визволительку, сподіваючись на покращення своєї долі. 1 листопада 1939 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про влючення Західної України до складу УРСР. На всій території західних областей встановлювалась Радянська влада і 4 грудня 1939 р. Самостріли увійшли до новоутвореної Ровенської обл. Межиріцького району. Але прихід нової влади не дав однозначних результатів. Уже перше знайомство з радянською системою виявилось багато в чому негативним досвідом. Зразу ж після відновлення Радянської влади почалася перебудова економічного і суспільно-політичного життя на новий лад. Був проведений перерозподіл поміщицької землі, який швидко закінчився і розпочалася колективізація. Однак ці перетворення супроводжувалися масовими депортаціями населення. Стосувалося це перш за все так званих куркульських господарств та сімей з яких походили члени ОУН. Без усякого попередження чи звинувачення їх арештовували й вивозили до Сибіру й Казахстану, де вони працювали у невільницьких умовах без права пересування за межі визначених територій. З нашого села було виселено 9 сімей : Жадинця Андрія, Підстригача Степана, Смикало Івана, Криворучко Дмитра, Хамазюка, Шульги Ганни, Левицького Івана та інші. У 1940 році створено перший колгосп, його першим головою був Шепітько Ю. Г. Селяни Самостріл об'єдналися у сільськогосподарську артіль ім.Тимошенка. Головою новоствореної сільської ради була Гроуда Антоніна.

22 червня 1941 р. о 3 год. 30 хв. 190 дивізій німецько- фашистської армії та її союзників перейшли кордон від Балтійського до Чорного морів і почали штурм радянської імперії. Німці в Самостріли увійшли 7 липня. У перші місяці війни німці ніби обережно поводились українським населенням. Але надалі був встановлений жорсткий окупаційний режим. Починаючи з 1942 року, масового характеру набрало вивезення молоді для примусових робіт до Німеччини. Із села було вивезено: Мазур Л.Т., Забужко Н.Д., Черкас К.В. та ін. Черкас Катерина Василівна живе в селі і донині. В 1943 р. в селі починають створюватися сили національного опору ОУН-УПА.

14 січня 1944 р. радянські війська визволили Самостріли від фашистської окупації. Це були частини 112-ї Рильсько- Коростенської стрілецької Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова дивізії під командуванням генерал- майора Гладкова О.В. і частини 25-го танкового корпусу 13-ї армії під командуванням генерал-майора Анікушкіна Ф.Г. Після звільнення села чоловіків призивного віку було мобілізовано на фронт. Загалом на фронтах Великої Вітчизняної війни воювали 70 чоловік, 18 з них загинули, 45 воїнів нагороджено орденами і медалями . Нині живі лише два фронтовики Черкас Василь Іванович та Буркацький Дмитро Панфілович. Відразу ж по звільненню почалася відбудова сільського господарства. Селяни у переважній більшості прагнули вести індивідуальне господарство, а влада тримала курс на колективізацію. Робота з відновлення колгоспів велася в основному у формі жорсткого примусу. Протидію колгоспному будівництву чинила ОУН-УПА. 1939 р. гітлерівська Німеччина вторглася у Польщу, а 17 вересня на основі додаткового секретного протоколу пакту Молотова - Ріббентропа Червона Армія перейшла польсько-радянський кордон. Населення з національними прапорами і квітами зустрічало Червону Армію як свою визволительку, сподіваючись на покращення своєї долі. 1 листопада1939 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про влючення Західної України до складу УРСР^ На всій території західних областей встановлювалась Радянська влада і 4 грудня 1939 р. Самостріли увійшли до новоутвореної Ровенської обл. Межиріцького району. Але прихід нової влади не дав однозначних результатів. Уже перше знайомство з радянською системою виявилось багато в чому негативним досвідом. Зразу ж після відновлення Радянської влади почалася перебудова економічного і суспільно-політичного життя на новий лад. Був проведений перерозподіл поміщицької землі, який швидко закінчився і розпочалася колективізація. Однак ці перетворення супроводжувалися масовими депортаціями населення. Стосувалося це перш за все так званих куркульських господарств та сімей з яких походили члени ОУН. Без усякого попередження чи звинувачення їх арештовували й вивозили до Сибіру й Казахстану, де вони працювали у невільницьких умовах без права пересування за межі визначених територій. З нашого села було виселено 9 сімей : Жадинця Андрія, Підстригача Степана, Смикало Івана, Криворучко Дмитра, Хамазюка, Шульги Ганни, Левицького Івана та інші. У 1940 році створено перший колгосп, його першим головою був Шепітько Ю. Г. Селяни Самостріл об'єдналися у сільськогосподарську артіль .Використовуючи вдале розташування села, велику кількість хутірських господарств, які давали надійний схов та змогу прохарчуватися, вояки ОУН-УПА вели боротьбу до 1953 р. Про розмах цієї боротьби свідчить той факт, що в ній взяли активну участь близько 90 жителів Самостріл. Протягом цього часу було вбито 31 мирного жителя. Обставини цієї боротьби ще й сьогодні по справжньому невідомі, а її історію належить написати в майбутньому. Та в 1947 р. колгосп знову діяв , першим головою був Романюк пізніше Жигадло, Чирко, Наконечний та інші. З 1959 року колгосп носить назву ім. Тараса Шевченка, тоді указом Президії Верховної Ради УРСР, був ліквідований Межиріцький район і Самостріли увійшли до Корецького району. В 60-х на початку 70-х років проводиться насильницьке переселення з хуторів до села. На 1973 рік в Самострілах нараховується 384 двори і проживає 858 жителів. Маючи 2488 га родючої землі і працьовитих людей колгосп помалу стає на ноги. Будуються приміщення тваринницької ферми, нова комора і зернотік, пізніше зводиться новий адмінбудинок з відділенням зв'язку, вводиться в експлуатацію сучасне приміщення тракторної бригади та інші господарські приміщення.

Значною мірою збільшується кількість сільськогосподарської техніки та поповнюється автопарк колгоспу. Розвивається й інфраструктура села. В 1961 р. збудована нова школа, в 1967 р. збудовано будинок культури на 325 місць, в 1976 р. приймає дітей, один з найкращих в районі, дитсадок, на початку 80-х відкривається швейна майстерня та лазня, працює три магазини. В СРСР в цей час приймається Продовольча програма, але її показники не виконувалися. Однією з причин труднощів став постійний відтік молоді із села, та поглиблення кризових явищ. Для подолання кризи КПРС на чолі з новим генеральним секретарем починає політику Перебудови, яка завершилася крахом СРСР. 16 липня 1990 р. новообрана Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Ідея суверенітету знайшла підтримку на референдумі 17 березня 1991 р. І вже 24 серпня 1991 р., після невдалого державного перевороту, Верховна Рада приймає Акт про державну незалежність України. А 1 грудня 1991 р. понад 95% жителів села, що взяли участь у Всеукраїнському референдумі, підтвердили Акт про державну незалежність України.

Корисні посилання
Президент УкраїниУрядовий порталВерховна Рада УкраїниУрядова "гаряча лінія"Центр допомоги учасникам АТОProZorroДержавна підтримка енергозбереженняГаряча лініяiraІнтерактивна картатарифи та субсидіїirairaми на facebookІнтерактивна інвестиційна карта з енергоефективностіСоціальна рекламаiraУрядова гаряча лінія для людей з вадами слуху
Корецький район на мапіКорецький район на мапі
Корецький район на мапі
ОпитуванняОпитування
Як часто Ви звертаєтесь до органів виконавчої влади?
Проголосувало: 1762


34700, Рівненська обл.
Корецький р-н,
м.Корець
пл.Центральна, 1

У разі використання матеріалів сайту посилання на # є обов'язковим.
Створення сайту: В.Рогальчук
Лист адміністратору Веб-сервера
Відповідальні за зміст сторінок веб-порталу райдержадміністрації: Апарат райдержадміністрації